Історія парафії

Коли громада стрімко зростала й особливо відчувалася потреба у постійному місці для богослужінь, 1961 року від імені церковної спільноти будівлю було придбано всечесним отцем Степаном Вівчаруком. Цей крок став не лише практичним вирішенням потреби, а й видимим знаком Божого Провидіння, що провадило вірних до більшої єдності та впорядкування парафіяльного життя.

За свідченням о. Степана Вівчарука (тодішнього канцлера Екзархату), 4 березня 1962 року українська католицька церква святого Володимира Великого була урочисто освячена преосвященним владикою Августином Горняком, ЧСВВ, Апостольським екзархом для українців в Англії та Уельсі. Храм не зводили наново: його теперішній вигляд — результат реконструкції колишньої методистської каплиці (зруйнованої під час війни) і її пристосування до богослужінь у візантійському обряді.

Відтоді святиня стала джерелом благодаті та духовним осередком спільноти, де літургійне славослов’я втілюється у служінні через діла любові й милосердя. У молитовній єдності зроджуються освітні, культурні й доброчинні ініціативи на підтримку України; дорогоцінна спадщина Церкви передається майбутнім поколінням. У Божому Слові вірні знаходять світло, силу й надію, а сам храм постає як образ Небесного Єрусалима — живий знак Божої присутності серед земного паломництва Його люду.

Народження української парафії в Ковентрі

Повоєнна Європа 1940-х принесла до Британії тисячі українських доль. Перші біженці з Німеччини й Австрії та колишні військовополонені з італійських таборів прибули 1947 року. Вже у 1949-му українців у Великій Британії нараховувалося понад 30 000. Церковні провідники відразу подбали про найважливіше — душпастирську опіку, аби віра стала домом там, де дому ще не було.

Отець Емануїл Кордуба (Роки служіння: 1948 – 1950)

Першим українським парохом у місті Ковентрі став о. Емануїл Кордуба. Його служіння — це школа мужності: перші богослуження відбувалися просто неба, бо своєї церкви ще не було.

Отець Петро Лісовський

Після о. Кордуби душпастирську естафету служіння в Ковентрі перейняв всечесніший о. Петро Лісовський. Роки його служіння в місті ще потребують точного дослідження; достеменно відомо, що 1959 року він уже служив у Саскачеванській єпархії в Канаді (англ. Rev. PeterLisowski). Сам факт його служіння у Ковентрі свідчить, що парафія розвивалася без перерв. (потребує уточнення років).

Отець доктор Володимир Дзьоба

Народився 24 грудня 1913 р. у с. Переволока (Бучацький повіт). Богословські студії завершив у Римі; здобув ступінь доктора богослов’я та ліценціата зі Святого Письма. Свячення — 13 грудня 1941 р. Повоєнні роки служив у таборах біженців в Італії та в таборі військовополонених Української Дивізії «Галичина» в Ріміні, з якими у червні 1947-го прибув до Англії. Далі — лондонський округ, Манчестер (де 1954 р. придбав церкву), Східна Англія, Уельс, а від 1963 р. — Ковентрі та осередки Мідлендсу. Був членом Єпископської Консисторії, почесним радником Апостольського екзархату, співредактором журналу «Наша Церква». Особлива ділянка — переклади Святого Письма («Книга Йова», «Еклезіаст», «Книга Товита», «Псалми»). У Ковентрі придбав плебанію (парафіяльний дім), що прилягає до церковної ділянки.

6 березня 1969 р. упокоївся в Господі; похований на цвинтарі St Paul у Ковентрі.

Митрофорний протоієрей Микола Матичак

Один із найактивніших душпастирів українців у Великій Британії. Осідок — Ковентрі, а також регулярне служіння в Бірмінгемі, Сток-он-Тренті та Вулвергемптоні. У 1950-х рр. у Великій Британії мешкало близько 35 000 українців, із них майже 25 000 — греко-католики; тож поле діяльності було дуже широке. Час його служіння збігся з активними патріархальними змаганнями, у яких він взяв участь.

Спочив у Бозі 2001 року.

Отець Ігор Хмурик

Отець Бедрій